IDINAHUI PUBLISHING представляє перший та можливо єдиний свій зін «Мама». Авторами зіну стали фотохудожниця Христина Жопа* та графічний дизайнер Володимир Хоменко**. Зін розповідає про маму Христини через її особисті фотографії та щемкі, і водночас побутові повідомлення, які мама відправляє з окупованого Маріуполя. Багато з них охоплює хвилювання матері за дитину, особливо на початку повномасштабного вторгнення.

Видавництво «IDINAHUI PUBLISHING» є дитинним проєктом «Іді Нахуй», курований Володимиром Хоменко. На дебютній виставці, у квартирі Каті Хадико, була представлена неймовірна кількість арт-об’єктів усіх можливих мистецьких практик, що працюють з кемповістю та ідентичністю народного мему. Серед секс-ляльок та зв’язаного спицями панно «Іді Нахуй» були селфі мами Христини. Ці фото вже були показані як частина фотопроєкту «Pepsi/Cola», що розповідає про розлучених батьків Христини, які зовсім різні, а найбільше їх відрізняє те, що батько любить колу, а мама – пепсі. На цих фото мама Альона вдома, на роботі в продуктовому магазині, іноді в новому пеньюарі, іноді без зубів. З матеріальних потреб бути з новими зубами та питань, чи жива Христина і чи є в неї гроші складається здебільшого переписка з Христиною. Що не скажеш про її стосунки з батьком. Не домовляючись з «Іді Нахуй», Балконна галерея представила напередодні частину «Cola», адже саме з батьком у Христини міцний ментальний зв’язок, де можна довіритись повністю та все розказати. Навіть, якщо батько – русофіл.

Батьки Христини довго не могли розлучитися, проте, коли зробили це, влаштували свято та замовили піцу. Опісля їх стосунки можна описати цитатою Альони: «Бачила цього ідіота, тобто, твого батька». Вже довгий час в Альони є партнер, який працює далекобійником. На відміну від нього, Альона не може від’їжджати кудись далеко і її постійно тягне в Маріуполь. Через два місяці опісля смертельної тиші, мама вийшла на зв’язок та повідомила, що вона та їхня домівка цілі. Христина вивезла маму в Італію, де тоді навчалась. Мама зловживала алкоголем та хотіла додому. Мама також пожила у Львові. Наскільки б місце не було безпечним, вона завжди хотіла у Маріуполь, навіть, якщо від нього майже нічого не залишилось.

Особистість мами складається з її широкого спектру хобі та вподобань. Окрім того, що вона мама, яка хвилюється за доньку та пише про це, вона ще розмірковує про самотність, про свою долю та як вона зараз складається в Маріуполі. Все це вона транслює у текстових повідомленнях в переписці з Христиною. В мами є купа ескапічних вподобань, особливо вони стосуються догляду за собою та простору, де вона живе: шугаринг, засмагання, прибирання квартири по декілька разів на день та перегляд романтичних серіалів у чистій домівці. Про це вона пише або звітує фотографіями: особистими, інколи гламурними та безглуздими.

Зін «Мама» продовжує впізнаваний народний дискурс «Іді Нахуй» – персональні фото репрезентують глобальні проблеми як відстань між батьками та дітьми та проживання на окупованих територіях. Для цього вони використовують особисте, яке стає народним. Роблять це не тільки без драматизму, а ще й з іронією.